Завдання на період карантину
7-Г, В клас
23.04.2020
Тема.Олександр Гаврош. Про письменника. Повість "Неймовірні пригоди Івана Сили"
21.04.2020
Тема.Олександр Гаврош. Про письменника. Повість "Неймовірні пригоди Івана Сили"21.04.2020
понеділок 06.04.2020
Тема:"Марина Павленко. «Русалонька із 7-В, або Прокляттяроду Кулаківських». Добро і зло в повісті, у сучасному світі та людині"
четвер 02.04.2020
вівторок 31.03.2020
Василь Симоненко
Материнське любляче серце
завжди болить за дитину, за маленьку і за дорослу. Кожна мама бажає своїм дітям
добра, щоденно молиться, щоб її діти були здоровими і щасливими. У народі про
матір та материнську любов складено багато прислів’їв.
· Материна молитва з дна моря рятує.
·
Матері ні купити, ні заслужити.
·
На сонці тепло, а біля матері добре.
·
Рідна земля – матінка, чужа сторона – мачуха.
·
Материнським словом Бог править.
·
З матір’ю жити – ні горя, ні нудьги не знати.
·
Без матінки рідної і квіти безбарвно цвітуть.
·
Серце матері краще сонця гріє.
Одна у людини рідна мати, одна у нього і
Батьківщина.
Справжнім «лицарем на білому коні», співцем
материнської любові став поет В.Симоненко. Відомий письменник О.Гончар назвав
В.Симоненка «лицарем на білому коні» в українській літературі. У давнину
лицарем іменували середньовічного феодала, який належав до
військово-дворянського стану, а нині цим словом характеризують самовідданого й
благородного захисника кого- або чого-небудь, виховану й підкреслено чемну
людину.
Уявіть собі учня, який читає більше за вчителів,
який щодня йде до школи за 9 км
( такий же і зворотний шлях), при цьому навчається на «відмінно» і закінчує
десятирічку із золотою медаллю. Це – про майбутнього видатного українського
поета Василя Андрійовича Симоненка. Народився він на Полтавщині в с. Біївці 8
січня 1935 р. Корені Симоненківського роду сягають в далеку сивину віків.
Дідусь Федір Трохимович та бабуся Варвара Потапівна замолоду були статурними та
вродливими. Рано, у 42 роки, не стало улюбленої бабусі, а дід Федір дожив до
глибокої старості. Для хлопця він став першим другом і наставником, а пізніше –
натхненником майбутнього поета.
Мати
поета з дитинства мріяла стати вчителькою, але не склалося і на життя вона
заробляла важкою працею швачки. В.Симоненко завжди був вдячний за любов, ласку,
виховання, за все, що пізніше викликало роздуми про суть життя, своїм матері та
дідові. Із самого дитинства доля не була прихильною до нього – батько залишив
сім’ю, жили бідно. Василеве дитинство було схожим на дитинство багатьох
хлопчиків того часу : війна, голод і холод, щоденний страх, окопчик під хатою,
нужденна школа, чорнило з бузини, нестача паперу і книжок. Перші чотири класи
Василь учився у рідному селі, а закінчував
школу у Тарандинцях на «відмінно», із золотою медаллю.
Вищу
освіту Василь здобував, навчаючись на факультеті журналістики Київського
університету ім.. Т.Г.Шевченка, потім працював у газетах «Молодь України»,
«Черкаська правда», «Робітнича газета».
14
грудня 1963 р. В.Симоненка не стало. Йому було всього 28 років. Офіційна версія
– важка, невиліковна хвороба.
На
перший погляд, небагате на події коротке життя поета. Але за двома датами, між
якими пролягли його дороги – чимало добрих справ і напружена творча праця. За
життя поета вийшла лише одна його збірка – «Тиша і грім». Непростий шлях долали
його наступні книжки – «Вино з троянд», «Поезії», «Лебеді материнства» та ще
книжечка для дітей. За збірку «Лебеді материнства» В.Симоненку присуджено
Державну премію ім.. Т.Г.Шевченка. Мелодійна основа вірша та мотив материнської
любові настільки полонили композитора Андрія Пашкевича, що він поклав цей твір
на музику. Поет звертався до різних жанрів та форм. Він – автор громадянської й
патріотичної лірики, гумористичних і сатиричних творів, прозових нарисів і
казок для дітей, щоденникових записів. У багатьох своїх творах порушував болючі
проблеми доби.
Щодо
ушанування пам’яті В.Симоненка, то у Черкасах існує Літературно-меморіальний
музей В.Симоненка. Також у 1965 р. на громадських засадах створено музей в с.
Біївці, у хаті, де народився поет.
«Лебеді материнства»
- Як ви гадаєте, чому поет обрав саме таку назву -
«Лебеді материнства» ?
(
Образ лебедів асоціюється з образом Батьківщини, чимось прекрасним, казковим,
почуттям любові і вірності).
Твір побудований як
колискова, у якій матір, співаючи, мріє про щасливу долю своєї дитини : щасливе
життя, гарну дружину, вірних друзів. Вірш умовно ділиться на дві частини.
Випишіть у зошит художні засоби.
Знаходження художніх засобів у поезії.
Художні засоби
|
Цитати
|
Епітети
|
«білява хата»...
|
Метафори
|
«мріють крилами ....
|
Порівняння
|
«лебеді, як мрії»..
|
Вірш-пісня написана у жанрі колискової.
Тема: відтворення материнського співу
над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту
його душі.
Ідея: уславлення материнської любові,
яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина,
єдина, неповторна для кожної людини.
Основна думка : «Можна все на світі вибирати,
сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».
*
Визначення символіки поетичних образів.
- Ознайомтеся із образами-символами.
( казка – символ добра.
Білява хата, мати – Вітчизна.
Верби та тополі – символ Батьківщини.
Лебеді – символ материнської любові, відданості,
мрії.)
- У якому творі вам уже траплявся символічний
образ лебедів ? (М.Стельмах «Гуси-лебеді летять ....»)
Узагальнення теми.
Виконай тест, використовуючи код
938371
Ліна Костенко
Т.Шевченко “Тополя” Романтична ідея незнищенності справжнього кохання, краси, вірності.
Мета: ознайомити учнів із ранньою
баладою “Тополя”, розкрити багатство її мови, символіку і міфологічну основу;
розвивати в учнів інтерес до усної народної творчості, до поетичного слова
Шевченка; виховувати любов до рідної землі, вчити знати, любити й поважати
звичаї, традиції українського народу; виробляти в учнів навики виразного
читання.
Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, “Кобзар”,
аудіозапис уривків поеми “Тополя”, українських пісень, словник літературних
термінів.
Хід уроку
Повідомлення
теми, мети і завдань уроку
Звучить українська пісня. Учитель читає початок балади “Тополя”
-
Ви звичайно упізнали твір
Т.Г.Шевченка “Тополя”, із яким ви ознайомилися вдома.
-
Чи сподобалася вам балада? Про
які події вона розповідає?
- Які епізоди вам найбільше запам”яталися?
-
Де ви найбільше хвилювалися? Інсценізація
уривка. Діалог: Бабуся- дівчина.
-
А чи запам”ятали ви зміст твору?
Давайте перевіримо це.
Відтворіть ланцюжок подій твору
Минув і рік,
минув і другий – козака немає 3
-Ось на тобі сего дива! 6
Тонка-тонка та висока – до самої хмари 7
Постривайте, все розкажу... 1
Не піду я пановати, не піду я, мамо! 4
Полюбила чорнобрива козака дівчина 2
Зроби, моя пташко, щоб додому не вернулась... 5
Відомо, що тополя здавна вважалася на
Україні символом дівочої краси та вірності. Колись тополі висаджували на
узбіччях доріг. Мандрівний чоловік, забачивши тополю, неодмінно згадував
дружину, донечку і прискорював ходу, бо тепла згадка примножувала сили. Тополя
із символу дівочої краси переростала на символ рідної землі, батьківщини.
Не випадково, у
творчості Шевченка часто зустрічається образ тополі. Про це нам
розповість_________________
(Учениця зупиняє свою увагу на творах
Кобзаря: “Княжна” “Наймичка”, “Коло гаю в чистів полі”, “Не тополю високую”,
“Мар”яна-черниця”, де зустрічається образ тополі.
Вибудуйте
логічний ланцюжок і знайдіть у тексті і прочитайте ті епізоди, де згадується тополя:
Твір називається “край
дороги гне тополю...
“Тополя” “рости, рости, тополенько, все вгору
та вгору
“подивися
тополенько, як нема – заплачеш
“зілля
диво наробило – тополею стала
“тонка-тонка
та висока до самої хмари
-
Кого нагадує тополя? Якими
детялями?
-
Чому саме з тополею порівнюється
дівчина?
-
Який жанр твору? Доведіть, що це
балада. (Метод. “Прес”)
Метод конкретних ситуацій (МКС) перевірить ваше ставлення до героїв твору.
(2 команди. Читаємо 3 цитати і 3 питання до них).
Постривайте,
все розкажу...”
-
Яку таємницю повідав нам автор?
“Якби знала...
-
Про що жалкує-сумує дівчина?
-
“не піду я панувати...”
-
Чому дівка відмовляється вийти
заміж.
“Твою долю
позаторік знала...”
-
Розкажіть про обряд ворожіння:
“Зілля диво наробило...
“Край дороги гне тополю...”
-
Що сталося? Як подіяло ворожіння?
Тополя – символ....
Робота в парах
Що в баладі реалістичне –
фантастичне?
(взаємоперевірка із
дописаними сусідом фактами)
-
Хто головний герой твору?
(дівчина, яка з туги за минулим перетворилася на тополю).
Як
майстерно передає автор почуття покинутої, яку тільки чарівну пісню вкладає в
її уста, зачитайте.
Як відомо, лебідь-символ вірності в коханні.
Лебеді живуть лише парами, а один – гине.
Тож фінал поеми закономірний.
Це цікаво!
*Був звичай: на Івана Купала водили тополю. Високу на зріст
вродливу дівчину вбирали у вінок із
тополиного листя і ходили співаючи по селу:
Стояла
тополя край чистого поля,
Стій,
тополенько, не розвивайся,
Буйному
вітру не піддавайся.
*Славилася
краса, чистота почуттів, вірність, а осуджувалося вітрогонство.
*Відомо, що у
кожній хаті дівчинка народилася, то на видному місці біля двору садили маленьке
тополеня.
*Існувало
повір”я: якщо дитина уродиться горбата, треба стати під тополею, міцно обняти
її, і вона має “забрати горб”.
*А щоб дівчина
була стрункою, треба було навесні, коли з”являлися перші листочки, ранесенько
приходити до тополі і обнімати її якомога вище. Дівчинці тополя здоров”я
додавала.
Образ України в
творі.
-
Які ж символи України використовує автор? (тополя,
лебедонька, соловейко, калина, місяць, треті півні).
Метаморфози міфологічні (перетворення на
тополю), народні ворожіння (твою долю... позаторік знала).
Отже, у цій
баладі відбиті первісні вірування людей у можливість переселення душі людини в
рослину, відбито ідею невмирущості справжнього кохання, краси, вірності,
незнищенності світлих і благородних людських почуттів.
Підсумок уроку (ЧПКМ – Час вільної творчості)
( на основі вивченої теми одні учні пишуть висновок від почутого
на уроці, інші – малюють)
По закінченню
ті, що писали, озвучують свої думки, а художники – знайомлять з ілюстраціями.
Підсумок
учителя
Сьогодні ми
відкрили для себе одну із золотих сторінок світової літератури. Тарас Шевченко
належить до найславетніших поетів людства. Він – співець України, її
неповторної природи, а головне, її волелюбного і працьовитого народу. Вірші
поета були, залишаються і завжди будуть книгою життя для трудящих нашої
планети.
Чим раніше ти
починаєш черпати мудрість із життєдайних джерел Шевченкової поезії, тим повніше
успадковуєш духовні скарби минулого, тим глибшими будуть у тебе почуття краси,
розуміння добра і зла, любові і ненависті, правди і кривди, міцнішими – почуття
любові до Батьківщини.
У глибини
майбутнього посилав Кобзар свої заповіти синам свого народу, і серед них –
найперший і найголовніший:
Свою
Україну любіть,
Любіть
її... Во время люте,
В
останню тяжкую минуту
За
неї Господа моліть.
Минають віки,
стираючи надписи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово
Шевченка – живе і вічне. Так вивчаймо його, думаймо над істиною, виконуймо його
заповіти!
Мені хочеться,
щоб у житті кожного з вас була Тарасова пристрасть,
Тарасова мужність,
Тарасове невмируще слово!
Немає коментарів:
Дописати коментар