Народні думи – героїчний епос України. Різновиди дум (історико-героїчні, соціально-побутові) та їхні виконавці (кобзарі та лірники)
Ще з ХVІ століття думи почали називатися специфічно «русинськими», далі — «козацькими», «українськими» піснями, що мають тільки їм притаманні ознаки і високий поетичний рівень, а з появою на початку ХІХ століття перших перекладів дум на європейські мови з’явилися статті про них та їх виконавців-кобзарів. Світ схарактеризував думи як щось нове, досі не відоме в творчості інших народів...
У 1845 році французький журнал «Британський огляд» зазначив про думи як «найоригінальніший і найбагатший жанр слов’янської поезії».
Українські пісні та думи здавна були відомі й у Росії, причому співали їх в оригіналі. За царювання Петра І та Єлизавети Петрівни в Петербурзі великою пошаною користувалися кобзарі, спеціально відібрані співаки-виконавці українських пісень. До мелодій українських народних пісень зверталися найвидатніші російські композитори.
Українські народні думи — це неначе поетичний літопис козацького життя, бурхливого й широкого, як море. Хоч вони з’явилися не без впливу книжної освіти, як свідчить про це часте вживання церковнослов’янських слів, дійшли до нас в усній передачі народних співаків, лірників-бандуристів, кобзарів.
Думи — оригінальний і популярний вид усної народної творчості.
2. Загальна характеристика народних українських дум
Думи відображали події здебільшого героїчного характеру, підносили ідею патріотизму, оборони рідної землі. В них оспівані різні подвиги, народна визвольна боротьба проти чужоземних нападників і «власних» панів, козацької старшини.
В думах возвеличуються герої з народу, що захищають незалежність вітчизни. Це представники запорізьких козаків, козацької голоти — Самійло Кішка, Іван Богуславець, козак Голота, Ганжа Андибер та інші звитяжці, слава про яких ніколи «не вмре, не поляже». Всі вони оспівані як виразники волі народу, його сили, мудрості.
Герої українських дум виступають самовідданими захисниками рідної землі, борцями за щастя трудового люду. Вони наділені незвичайною фізичною силою, мужністю, великим розумом, кмітливістю.
Любов до Батьківщини — високе і святе почуття для героїв народних дум. Громадському обов’язку вони підпорядковують свої особисті інтереси.
Так складався героїчний епос, що пройшов крізь віки і відіграв виняткову роль у духовному, культурно-мистецькому житті українського народу.
Думи — це дорогоцінна спадщина українського народу. Створені в них художні привабливі образи захисників вітчизни мають велике виховне значення.
Читаючи народні думи та історичні пісні, ми захоплюємося подвигами народних героїв. Саме тому ці твори живуть віками.
3. Теорія літератури
Дума — вид українського народного героїчного епосу: ліричний, оповідний твір про історичні або соціально-побутові події, який має своєрідну будову й виконується речитативом (читання співучим голосом під музичний супровід кобзи чи бандури).
Поява дум припадає на ХV–ХVІ століття.
4. Особливості народних дум (історичних):
- зображення важливих суспільних подій, видатних історичних осіб;
- певне дотримання правдивості життєвих фактів;
- докладність поетичної розповіді;
- висока поетичність мови;
- невелика кількість основних дійових осіб (дві-три);
- своєрідність побудови (зачин, основна частина, повтори, кінцівка);
- віршована форма (нерівноскладовість рядків, довільна специфіка римування, монорими);
- виконання речитативом під акомпанемент кобзи, бандури, ліри;
- усне поширення і зберігання;
- варіантність тексту;
- великий обсяг (як для фольклорних творів).
5. Тематика українських народних дум
Тематика дум пов’язана з подіями, що стосуються всього народу, його ідеалів і прагнень. Отже, українські народні думи відтворювали:
- оспівування боротьби українського народу за визволення з-під гніту експлуататорів у ХVІІ ст. («Іван Богун»...);
- відображення класових суперечностей між козацькою старшиною та простим рядовим козацтвом, виступи проти «своїх» панів («Дума про козака Ганжу Андибера»);
- розповідь про діяльність історичних героїв, що стали на чолі визвольної боротьби — Богдана Хмельницького і його сподвижників — Максима Кривоноса, Івана Богуна, Нечая Морозенка;
- показ проблем моралі, людських взаємин («Бідна вдова і три сини», «Сестра і брат»...)
6. Народна дума та історична пісня
Ці два жанри усної народної творчості дуже близькі. У них подібна тематика, зв’язана з героїчною боротьбою народу проти гнобителів, але якщо пісня співається, то дума виконується речитативом, тобто повільним проказуванням, наближеним до співу. Дума на відміну від пісні має нерівноскладові рядки, переважно дієслівне римування.
Виконують думу у супроводі народного інструмента, який називають кобзою, бандурою або лірою. Тому виконавців дум називають кобзарями, бандуристами, лірниками.
Немає коментарів:
Дописати коментар