Блог учителя української мови та літератури Лучицької Тетяни Василівни: 9 -А літ.

література
31.03.2020
Урок №1

«Літературна спадщина Кобзаря»

Дайте відповіді на запитання

1.Як називалась перша збірка поезій Т.Шевченка? Які поетичні твори до неї увійшли?

2. Назвіть перший поетичний твір Т.Шевченка, створений під час перебування в кріпацтві.

3.Який твір поета має в присвяті рядки: «…На пам’ять 22 апреля 1838 года..»

4.Кому присвячено рядки поета:

Будеш,батьку,панувати,

Поки живуть люди..?

5. Назвіть жанр твору Т.Шевченка «Сон»,визначений самим поетом.

6. Кому присвячена поема"Кавказ"?

У 1845 році під час перебування в Україні Т.Шевченко узагальнив свої думки щодо необхідності пробудження в українському народі національної і громадянської свідомості. Допомогти у вирішенні цього питання могли освічені люди,які б просвітити народні маси і згуртувати для боротьби проти кріпосницької системи і спрямування громадянського духу на відродження державності. Тарас Шевченко ретельно вивчав і аналізував інтереси,духовність освіченість ставлення до минулого та сучасного життя простого народу і прийшов до висновку,що більшість дворянства була задоволена політикою монархії зовсім байдужа до долі рідного краю.Хоча серед інтелігенції була національно свідомою,але значною мірою відірваною від народних мас,розрізненою і не мала спільної мети.Всі дії прогресивно налаштованих інтелігентів зводилися до обговорення, порожньої полеміки і не бачила реального втілення ідей. Одночасно стихійні протести народу ставали причиною безплідних бунтів,які жорстоко каралися владою. Своє бачення щодо вирішення питання Тарас Шевченко і висловив у творі «І мертвим,і живим,і ненародженим…».

2. Своє послання поет підкріпив словами із Біблії, використаними у вигляді епіграфу.

Епіграф до послання: «Коли хто говорить:люблю Бога,а брата свого ненавидить – лжа то є…»

Є натяк на панівний клас,який прикривається словами любові до ближнього,а сам жорстокого пригноблює слабших, демонструючи лицемірство,фальшивий патріотизм,зрадництво і втрату національної свідомості і совісті

І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ

Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть.

Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с. 20

І смеркає, і світає,

День божий минає,

І знову люд потомлений,

І все спочиває.

Тілько я, мов окаянний,

І день і ніч плачу

На розпуттях велелюдних,

І ніхто не бачить,

І не бачить, і не знає —

Оглухли, не чують;

Кайданами міняються,

Правдою торгують.

І Господа зневажають,

Людей запрягають

В тяжкі ярма. Орють лихо,

Лихом засівають,

А що вродить? побачите,

Які будуть жни́ва!

Схаменіться, недолюди,

Діти юродиві!

Подивіться на рай тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся,

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає

І на небі, а не тілько

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля. /349/

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра,

Добра святого. Волі! волі!

Братерства братнього! Найшли,

Несли, несли з чужого поля

І в Україну принесли

Великих слов велику силу,

Та й більш нічого. Кричите,

Що Бог создав вас не на те,

Щоб ви неправді поклонились!..

І хилитесь, як і хилились!

І знову шкуру дерете

З братів незрящих, гречкосіїв,

І сонця-правди дозрівать

В німецькі землі, не чужії,

Претеся знову!.. Якби взять

І всю мізерію з собою,

Дідами крадене добро,

Тойді оставсь би сиротою

З святими горами Дніпро!

Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,

Щоб там і здихали, де ви поросли!

Не плакали б діти, мати б не ридала,

Не чули б у Бога вашої хули.

І сонце не гріло б смердячого гною

На чистій, широкій, на вольній землі.

І люди б не знали, що ви за орли,

І не покивали б на вас головою.

Схаменіться! будьте люди,

Бо лихо вам буде.

Розкуються незабаром

Заковані люде,

Настане суд, заговорять

І Дніпро, і гори!

І потече сторіками

Кров у синє море

Дітей ваших... і не буде

Кому помагати.

Одцурається брат брата

І дитини мати.

І дим хмарою заступить /350/

Сонце перед вами,

І навіки прокленетесь

Своїми синами!

Умийтеся! образ Божий

Багном не скверніте.

Не дуріте дітей ваших,

Що вони на світі

На те тілько, щоб панувать...

Бо невчене око

Загляне їм в саму душу

Глибоко! глибоко!

Дознаються небожата,

Чия на вас шкура,

Та й засядуть, і премудрих

Немудрі одурять!

Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя.

А то залізете на небо:

«І ми не ми, і я не я,

І все те бачив, і все знаю,

Нема ні пекла, ані Раю.

Немає й Бога, тілько я!

Та куций німець узловатий,

А більш нікого!..» — «Добре, брате,

Що ж ти такеє?»

«Нехай скаже

Німець. Ми не знаєм».

Отак-то ви навчаєтесь

У чужому краю!

Німець скаже: «Ви моголи».

«Моголи! моголи!»

Золотого Тамерлана

Онучата голі.

Німець скаже: «Ви слав’яне».

«Слав’яне! слав’яне!»

Славних прадідів великих

Правнуки погані!

І Коллара читаєте

З усієї сили,

І Шафарика, і Ганка,

І в слав’янофіли

Так і претесь... І всі мови

Слав’янського люду — /351/

Всі знаєте. А своєї

Дас[т]ьбі... Колись будем

І по-своєму глаголать,

Як німець покаже

Та до того й історію

Нашу нам розкаже, —

Отойді ми заходимось!..

Добре заходились

По німецькому показу

І заговорили

Так, що й німець не второпа,

Учитель великий,

А не те, щоб прості люде.

А ґвалту! а крику!

«І гармонія, і сила,

Музика та й годі.

А історія!.. поема

Вольного народа!

Що ті римляне убогі!

Чортзна-що — не Брути!

У нас Брути! і Коклеси!

Славні, незабуті!

У нас воля виростала,

Дніпром умивалась,

У голови гори слала,

Степом укривалась!»

Кров’ю вона умивалась,

А спала на купах,

На козацьких вольних трупах,

Окрадених трупах!

Подивіться лишень добре,

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми,

Все розберіть... та й спитайте

Тойді себе: що ми?..

Чиї сини? яких батьків?

Ким? за що закуті?..

То й побачите, що ось що

Ваші славні Брути:

Раби, подножки, грязь Москви,

Варшавське сміття — ваші пани /352/

Ясновельможнії гетьмани.

Чого ж ви чванитеся, ви!

Сини сердешної Украйни!

Що добре ходите в ярмі,

Ще лучше, як батьки ходили.

Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,

А з їх, бувало, й лій топили.

Може, чванитесь, що братство

Віру заступило.

Що Синопом, Трапезондом

Галушки варило.

Правда!.. правда, наїдались.

А вам тепер вадить.

І на Січі мудрий німець

Картопельку садить,

А ви її купуєте,

Їсте на здоров’я

Та славите Запорожжя.

А чиєю кров’ю

Ота земля напоєна,

Що картопля родить, —

Вам байдуже. Аби добра

Була для городу!

А чванитесь, що ми Польщу

Колись завалили!..

Правда ваша: Польща впала,

Та й вас роздавила!

Так от як кров свою лили

Батьки за Москву і Варшаву,

І вам, синам, передали

Свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна

До самого краю.

Гірше ляха свої діти

Її розпинають.

Заміс[т]ь пива праведную

Кров із ребер точать.

Просвітити, кажуть, хочуть

Материні очі

Современними огнями.

Повести за віком,

За німцями, недоріку, /353/

Сліпую каліку.

Добре, ведіть, показуйте,

Нехай стара мати

Навчається, як дітей тих

Нових доглядати.

Показуйте!.. за науку,

Не турбуйтесь, буде

Материна добра плата.

Розпадеться луда

На очах ваших неситих,

Побачите славу,

Живу славу дідів своїх

І батьків лукавих.

Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють,

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.

Я ридаю, як згадаю

Діла незабуті

Дідів наших. Тяжкі діла!

Якби їх забути,

Я оддав би веселого

Віку половину.

Отака-то наша слава,

Слава України.

Отак і ви прочитай[те],

Щоб не сонним снились

Всі неправди, щоб розкрились

Високі могили

Перед вашими очима,

Щоб ви розпитали

Мучеників, кого, коли,

За що розпинали!

Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата —

Нехай мати усміхнеться, /354/

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечерній

Тихо засіяє...

Обніміться ж, брати мої.

Молю вас, благаю!

Уривок, який виділений, вивчити напам'ять

Тематично-ідейний аналіз твору:

- Як можна визначити тему та ідею твору?

Запишіть у зошит

Тема: зображення змодельованого образу національної еліти,якою вона повинна бути,визначення її політичних та морально-етичних поглядів.

Ідея:утвердження віри народу в перемогу над класовим ворогом,різке засудження плазування співвітчизників перед західною культурою та способом життя,заклик до ретельного вивчення здобутків світової науки,культури,літератури,розвитку національних суспільних інститутів.

Аналіз жанрових особливостей твору

Жанр – послання до представників панівного класу.

Літературознавча словникова робота:

Послання – віршовий або прозовий твір,написаний у формі листа чи звернення до єдиної або багатьох осіб.

Роз’яснення композиційних особливостей твору:

Форма звернення – монолог.

Діалоговий компонент – прийом напруження деяких частин твору.

Змістовий плановий розподіл тексту:

1- змалювання дворян,схильних до реакціонерства.

2 – засудження нещадного гноблення кріпаків поміщиками.

3 – заклик до української інтелігенції звернути увагу на «найменшого брата» і захистити трудівників в рідному краї.

4 – викриття напускної і неправдивої освіченості дворян та їх рабського плазування перед монархією.

5 – зображення картин можливої і закономірної помсти.

6 – звернення до української інтелігенції та розкриття негативної сторони її світогляду та діяльності.

7 – висміювання лжепатріотизму лібералів та їх ідеалізації минулого України.

8 – показ реальних картин минулого з пропозицією власного аналізу освічених людей подій минулого.

9 – висміювання благих намірів лібералів у «просвітленні» народу.

10- заклик до всіх освічених людей об’єднатись з простим людом.

До кого звертається у творі автор? Хто адресати послання?

Мертві-українські поміщики-кріпосники;живі-інтелігенція,яка

мала б взяти на себе функцію просвітителів;ненароджені –

простий український народ,пригноблений, безправний і

безсилий, майбутні покоління – ми з вами

Переглянь відео